Статті

DOI: https://doi.org/10.31713/vs1202619

Анотація

У статті актуалізовано проблему воєнно зумовленої трансформації зрошуваних агроекосистем Півдня України в умовах гідрологічного колапсу, спричиненого руйнуванням Каховської гідроелектростанції та осушенням Каховського водосховища. Обґрунтовано, що втрата іригаційної регуляції стала системним тригером переходу аграрних систем від антропогенно керованого водно-теплового режиму до кліматично детермінованого стану функціонування. Теоретичною основою дослідження є концепції соціо-екологічних систем, резильєнтності та режимних зсувів, що дозволяють інтерпретувати сучасні зміни як нелінійний процес втрати біокліматичної стійкості. Розкрито каскадний механізм постірригаційної трансформації у системі «ґрунтова волога – температура – рослинність», за якого дефіцит вологи ініціює підвищення температурного навантаження, пригнічення рослинного покриву, зниження біопродуктивності та формування самопідсилюваних деградаційних процесів. Запропоновано розглядати постірригаційну трансформацію як окремий тип режимного зсуву, спричиненого втратою антропогенного контролю над водним режимом. Визначено перспективні напрями подальших досліджень, зокрема виявлення порогових станів біокліматичної стійкості, просторово-часове моделювання аридизації, інтеграцію супутникових індикаторів у системи моніторингу та оцінку екологічних і соціально-економічних наслідків втрати іригації. Результати дослідження формують наукове підґрунтя для розроблення стратегій сталого повоєнного відновлення Півдня України та адаптації аграрного виробництва до нових кліматичних і ресурсних обмежень.

Біографії авторів