метод розрахункових опорів, залізобетонна балка, стійкість плоскої форми згину, критичний момент, крутильна жорсткість, нагельний ефект, коефіцієнт редукції
Анотація
У статті розроблено фізично обґрунтовану методику розрахунку просторової стійкості тонкостінних залізобетонних балок на основі енергетичної концепції деградації жорсткості. Актуальність дослідження зумовлена специфікою роботи елементів із високим співвідношенням висоти до ширини (h/b > 5), де класична перевірка міцності залізобетону є недостатньою через ризик раптової втрати стійкості плоскої форми згину. Авторами запропоновано алгоритм визначення критичного моменту за Прандтлем-Власовим, адаптований до залізобетонного композиту. Ключовою особливістю методики є врахування пластичної згинальної жорсткості та ефективної крутильної жорсткості на основі енергетичного інваріанта. Вперше детально розраховано коефіцієнт локалізації тріщин через нагельну жорсткість арматури, що дозволяє врахувати внесок стрижнів у бічну стабільність елемента після появи тріщин. Встановлено, що для надтонких перерізів (b=30 мм) критичним є введення коефіцієнта редукції kred» 0.56, який інтегрально враховує повзучість бетону та початкові геометричні недосконалості. Запропонована методика дозволяє інженеру встановити межу безпечної експлуатації тонкостінних елементів без використання складних нелінійних обчислювальних комплексів.
Біографії авторів
І.О. Мирошніченко, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
аспірант
Д.В. Кочкарьов, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне,
