Статті

DOI: https://doi.org/10.31713/vt1202641

Анотація

Досліджено вплив водопоглинання основи на формування адгезійної міцності гіпсовмісних ремонтних розчинів у віці 1 та 28 діб. Як основи використано бетони класів C16/20 та C30/35, для яких визначено водопоглинання за масою, після чого методом відриву оцінено міцність зчеплення ремонтних розчинів. Для встановлення впливу факторів складу реалізовано трифакторний план експерименту другого порядку та отримано квадратичні регресійні моделі. Середнє водопоглинання бетону C16/20 становило 6,4 %, а C30/35 – 3,4 %. За однакових параметрів складу середня адгезійна міцність до основи з бетону C16/20 була вищою – 0,42 проти 0,37 МПа у віці 1 доби та 1,15 і 1,05 МПа у віці 28 діб. Відносна різниця адгезійної міцності між основами зменшилася з 13,5 до 9,3 %, що вказує на більш істотний вплив порово-капілярної структури та вологообміну на початковій стадії формування контактної зони. Регресійний аналіз показав, що найвагомішим фактором складу для обох основ є міцність гіпсового в’яжучого, а чутливість до водов’яжучого відношення є вищою для основи з більшим водопоглинанням. Отримані результати обґрунтовують необхідність урахування властивостей основи під час проєктування складу ремонтного матеріалу та підготовки поверхні.

Біографія автора