Статті

СУМАРНА ЗА ДЕНЬ ОСВІТЛЕНІСТЬ ВЕРТИКАЛЬНИХ ПЛОЩИН ВІД РІЗНИХ ТИПІВ НЕБОЗВОДІВ

Є.В. Пугачов
Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
С.І. Літніцький
Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
Т.М. Кундрат
Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
В.А. Зданевич
Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
Ключові слова
експозиція критична зовнішня освітленість природна освітленість освітленість вертикальної площини сонячний час тип небозводу

Анотація

В статті показані графіки сумарної за день освітленості вертикальних площин від різних типів небозводів, наведених в ДСТУ ISO 15469:2008. «Розподіл яскравості денного світла просторовий. Стандартне хмарне та безхмарне небо згідно з CIE (ISO 15469:2004, IDT)», створеного на основі закордонного аналогу CIE S 011/E:2003 (ISO 15469:2004(E). «Spatial distribution of daylight – CIE standard general sky». В стандартах розглядаються 15-ть математичних моделей типів небозводів, які є вихідною інформацією для моделювання природної освітленості та інших характеристик світлового поля. Для розрахунку сумарної за день освітленості (експозиції) вертикальних площин були обрані 79-й день року (20 березня), 172-й день року (22 червня) та 355-й день року (21 грудня). Обчислення проводилися для широти міста Рівне (50,623o пн. ш.). Вертикальні площини задавалася з кроком 10 градусів. Для кожної площини тривалість сонячного дня від сходу до заходу Сонця для кожного з обраних днів року була поділена на 30 рівних інтервалів і, відповідно, 31 момент сонячного часу, на межах яких обчислювалась освітленість вертикальних площин для всіх 15-ти математичних моделей небозводу. Таким чином були отримані дискретно представлені залежності освітленості вертикальних площин від сонячного часу. Далі  дискретні значення освітленості інтерполювалися кубічними сплайнами з метою інтегрування по сонячному часу, що дозволило отримати сумарну за день освітленість (експозицію). Найбільша сумарна освітленість (біля 345,64 кілолюкс) спостерігається в 173‑й день року при орієнтації площини на південь (9-й тип небозводу). Для першого, третього і п’ятого типів небозводів освітленість не залежала від орієнтації вертикальної площини. Для решти типів небозводів при орієнтації на північ освітленість була найменшою. При орієнтації на південь діапазон зміни освітленості від нижньої кривої до верхньої дуже великий – становить від 44,58 до 345,64 кілолюкс. Інформація щодо вертикальної освітленості для даного типу небозводу, характерного для певної місцевості, дозволяє оцінювати ресурси природної освітленості, визначити критичну зовнішню освітленість, раціонально використовувати штучне освітлення, заощаджуючи на ньому.

Біографії авторів

Є.В. Пугачов, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
д.т.н., проф.
С.І. Літніцький, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
к.т.н., доцент
Т.М. Кундрат, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
Candidate of Technical Sciences (Ph. D.), Associate Professor