Статті

DOI: https://doi.org/10.31713/vt220269

Анотація

У статті розглядається проблема прогнозування сейсмічної активності на основі математичної моделі взаємного руху небесних тіл — Сонця, Місяця та Землі. Метою дослідження є побудова аналітичного апарату для розрахунку положення підсонячної та підмісячної точок земної поверхні залежно від астрономічного часу, визначення моментів сизигій і оцінки кореляції цих явищ із зафіксованою сейсмічною активністю. В основу математичної моделі покладено спрощені аналітичні вирази для екліптичних координат Сонця та Місяця, виведені через юліанську дату відносно епохи J2000.0. Положення Сонця визначається через середню екліптичну довготу L, середню аномалію g та головні члени рівняння центру; положення Місяця — через середню довготу L', середню аномалію M' та аргумент широти F, що разом дають похибку не більше 0.3° для довготи і 0.2° для широти. Перехід від екліптичних до екваторіальних координат здійснюється через нахил екліптики ε = 23.439°, а підсонячна і підмісячна точки обчислюються через гринвіцький середній зоряний час (GMST). Окремо враховано прецесію висхідного вузла місячної орбіти з циклом 18.61 року, що обумовлює коливання кута нахилу орбіти Місяця до екватора Землі в діапазоні від 18.3° до 28.6°. Для виявлення моментів максимального гравітаційного навантаження на земну кору запропоновано геометричний критерій — мінімальна відстань d₀ від центру Землі до осі Сонце–Місяць. Показано, що умова d₀ < 6371 км відповідає сонячному або місячному затемненню, тобто найвищому ступеню тривимірного вирівнювання трьох тіл. Пошук таких моментів здійснюється чисельним методом із бісекційним уточненням і методом золотого перетину для знаходження мінімуму d₀. Статистичний аналіз каталогу USGS для землетрусів з магнітудою від 5.0 балів і вище, проведено з метою перевірки гіпотези про приливний тригер. Базовим рівнем порівняння є теоретично очікувана частка подій у часовому вікні ±3 доби від сизигії (~40.6%), яка відповідає рівномірному розподілу землетрусів у часі. Статистична значущість відхилення оцінюється через Z-показник. Результати підтверджують наявність слабкого, але фізично обґрунтованого зв'язку між фазами Місяця і сейсмічністю, що узгоджується з сучасним публікаціям.

Біографія автора