ЕВОЛЮЦІЯ ФОРМУВАННЯ ЗНАНЬ – ГЛОБАЛЬНИЙ ВЕКТОР РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА ТА ЙОГО СУПЕРЕЧНОСТІ

Автор(и)

  • Y. V. Sribna Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
  • I. V. Vasiuk Дубенська філія вищого навчального закладу «Відкритий університет розвитку людини “Україна”», м. Дубно

DOI:

https://doi.org/10.31713/ve2202223

Ключові слова:

знання, економіка знань, інтелект, штучний інтелект, ноосфера, інтелектуальний капітал.

Анотація

У статті відзначено значний вклад у розвиток наукової думки щодо формування знань В. Вернадського, який передбачив перехід  біосфери в ноосферу, тим самим вказав на роль інтелекту у формуванні  знань. Проте він не зміг кінцево визначити механізми такого переходу через ряд об’єктивних та суб’єктивних чинників, а саме: відсутність повного розуміння ролі інформації у формуванні економіки та соціальної сфери, а також пріоритет інформаційно-комунікаційних технологій та комп’ютеризації. В. Вернадський чітко відзначив необхідність зміни концепції сприйняття природи та навколишнього середовища  людиною. В економічному плані знання формують розвиток сучасної економіки на рівні країн та регіонів: внесок знань у рівень ВВП сягає 50%, а стимулювання економічного зростання на рівні 60–70%. Інформатизація знань проявляється у сучасному економічному середовищі як краудфандинг.Головним здобутком дослідження є вияв еволюційної закономірності динаміки формування знань. Якщо до 21 століття знання накопичувалися відносно повільно та в недостатньому обсязі і виключно в межах наукових досліджень окремих талановитих дослідників, то з 21 століття знання набули форми масштабного характеру. Тому відзначається окремий етап – економіка знань. При цьому знання формується як у науковому середовищі, так і у виробництві, у тісній взаємоінтеграції.Відслідковано роль інтелекту у формуванні знань. Відзначено, що початковий інтелект зародився у біосфері. В подальшому це призвело до формування штучного інтелекту. Відповідно вказано, що штучнийінтелект спричиняє конфлікт, а це проявляється як порушення біосфери. Стаття піднімає надзвичайно складну проблему людства, якастосується конфлікту людського та штучного інтелектів. При цьому штучний інтелект у процесі розвитку формує штучну інформаційнупроцесорну систему, яку не в змозі оцінити людським розумом та логікою. Відзначено і концепцію гармонійної співпраці цих інтелектів, що призведе до автоматичного повного контролю знань людства та будевизначати реалізацію таких знань.

Біографії авторів

Y. V. Sribna, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

к.е.н., доцент

I. V. Vasiuk, Дубенська філія вищого навчального закладу «Відкритий університет розвитку людини “Україна”», м. Дубно

к.е.н., доцент

Посилання

Young M. The Rise of the Meritocracy 1870–2033: An essay on education and society. London : Thames and Hudson, 1958.

Пархоменко-Куцевіл О. І. Меритократія як основа формування кадрів в системі публічного управління. Державно-управлінські студії. 2018. № 6(8). URL: https://andrijbondarenko.wordpress.com/2012/01/05/merytocracja/ (дата звернення: 01.06.2022).

Richard R. Nelson, Sidney G. Winter. An Evolutionary Theory of Economic Change. 1983. URL: https://www.hup.harvard.edu/catalog.php?isbn=9780674272286 (дата звернення: 01.06.2022).

Romer P. Endogenous technological change. Journal of political Economy. 1990. Vol. 98. Issue 5. Part 2. P. 71–102.

Lucas Jr. R. On the mechanics of economic development. Journal of monetary economics. 1988. Vol. 22. No 1. P. 3–42.

Solow R. A contribution to the theory of economic growth. Quarterly Journal of Economics. 1956. № 70. P. 65–94.

Romer P. Endogenous technological change. Journal of Political Economy. 1990. № 98. S. 71–102.

A. Lee, R. Mudambi, M. CanoKollmann. An analysis of Japan’s connectivity to the global innovation system. Multinational Business Review. 2019. Vol. 24(4). DOI:10.1108/MBR-06-2016-0020.

The Human Capital project. World Bank Group. 2018. URL: https://documents1.worldbank.org/curated/en/363661540826242921/pdf/TheHuman-Capital-Project.pdf (дата звернення: 01.06.2022).

M. Ibarra, F. HernandezPerlines, M. Rodriguez Garcia. Intellectual capital, organizational performance and competitive advantage. European Journal of International Management. 2019. 13(3). Р. 287–311. DOI:10.1504/EJIM.2020.10021761.

National Science Foundation. URL: https://www.nsf.gov/ (дата звернення: 01.06.2022).

J. Kendrick. The formation and stocks of total capital. Columbia University Press, N.Y., 1976.

G. Michalczuk, J. Paszko. Macroeconomic Perspective of Intellectual Capital – National Intellectual Capital (NIC). 2017. DOI:10.15290/ose.2017.05.89.08

G. Schiuma, A. Lerro, D. Carlucci. The Knoware Tree and the Regional Intellectual Capital Index. Journal of Intellectual Capital. 2008. Vol. 9(2). Р. 283–300. DOI:10.1108/14691930810870346.

Bontis N. National intellectual capital index: a United Nations initiative for the Arab region. Journal of Intellectual Capital. 2004. Vol. 5. No. 1. P. 13–39.

Malhotra Y. Knowledge Assets in the Global Economy: Assessment of National Intellectual Capital. Journal of Global Information Management. July–Sep. 2000. Vol. 8(3). P. 5–15.

Найдорожчі бренди 2021: Аpple вперше за чотири роки на першому місці, а Tesla подорожчала на 160%. URL: https://thepage.ua/ua/news/top-500-najdorozhchih-brendiv-2021 (дата звернення: 04.06.2022).

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-06-24

Номер

Розділ

Статьи