РЕАЛІЗАЦІЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ВОДОКОРИСТУВАННЯМ

Анотація

Вступ. Специфічні особливості водних ресурсів полягають в їх універсальності, альтернативності та багатоваріантності у напрямах використання в усіх сферах національної економіки та життєдіяльності природних екосистем. Ресурси поверхневих вод розподілені по території України дуже нерівномірно, тому актуалізуються питання щодо вдосконалення системи адміністративного управління ними.Мета. Розвинення теоретичних та прикладних положень щодо розбудови відносин власності в системі управління водокористуванням.Матеріали та методи. У дослідженні використовувались нормативно-правові документи та законодавчі акти, зокрема проект Програми розвитку гідроенергетики на період до 2026 р.; функціональні обов’язки державних органів управління як суб’єктів розпорядження загальнонародною власністю на водні ресурси в частині видачі дозволів на водокористування; наукові публікації вчених в області водокористування, оцінки водних ресурсів, реалізації екологічної безпеки на основі організаційно-економічних методів управління; методи: аналіз, синтез, індукція, системний, економіко-екологічні методи.Результати. Визначено, що в інституційній базі державного управління водокористуванням недостатньо розвиненими є відносини власності у водокористуванні між державою, регіональними органами влади та суб’єктами користування стосовно використання водних ресурсів з метою водопостачання та водовідведення; використання води для потреб рибництва; використання транскордонних водних ресурсів; використання води без її вилучення з водних об’єктів для потреб гідроенергетики і водного транспорту. Обґрунтовано, що подальша розбудова відносин власності на водні природні ресурси між державними органами влади як розпорядниками народною власністю та суб’єктами водокористування призведе до збалансованого та інтегрованого планування внутрішніх водних перевезень, забезпечить зниження антропогенного впливу на довкілля та сталий розвиток території.