ДРАЙВЕР ТА СИНЕРГІЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ПАСАЖИРСЬКОГО АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ: ДЕРЖАВНО ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО

Анотація

У сучасному контексті діяльність підприємств пасажирського транспорту розглядається не лише з організаційно-економічного, а й з соціального погляду, оскільки їхня першочергова функція полягає в задоволенні потреб населення в переміщенні. Стаття аналізує ключові виклики та можливості у сфері пасажирських автоперевезень в Україні, наголошуючи на необхідності інтеграції соціальної та економічної складових для забезпечення якісних і доступних послуг. Згідно з Конституцією України, держава гарантує громадянам свободу пересування, практична реалізація якої забезпечується через розвиток транспортної інфраструктури. Однак, наявні проблеми, такі як застарілий рухомий склад, неефективне управління комунальними підприємствами та орієнтація приватних перевізників на рентабельні маршрути, створюють значні прогалини в транспортному обслуговуванні, особливо в сільській місцевості та малих містах. За даними 2023 року, в Україні функціонувало 341 автостанція, а пасажиропотік становив 848 782 особи. При цьому, значна кількість нелегальних перевізників (2171 проти 1463 легальних) призводить до щорічних втрат бюджету в розмірі 2,6 млрд грн, що негативно позначається на фінансуванні розвитку інфраструктури. Для подолання цих проблем та забезпечення сталості пасажирських перевезень пропонується використання механізму державно-приватного партнерства (ДПП). Цей підхід дозволяє залучити інвестиції, інноваційні технології та ефективний менеджмент приватного сектору, зберігаючи державний контроль за якістю та доступністю послуг, особливо на соціально важливих, але збиткових маршрутах. Дослідження виявило, що регулярність місцевих пасажирських перевезень є незадовільною. Аналіз 110 маршрутів в місті Березне Рівненської області показав, що лише 40% з них дотримуються нормативу регулярності, що свідчить про системну проблему. Причинами такої ситуації є не лише економічні чинники, а й застаріла матеріально-технічна база перевізників. Для часткового вирішення проблеми оновлення автопарку та забезпечення мобільності населення пропонується залучення до системи пасажирських перевезень шкільних автобусів, придбаних в рамках державної програми «Шкільний автобус». Програма, яка є частиною політики «Зроблено в Україні», передбачає співфінансування купівлі автобусів з державного та місцевих бюджетів. На вересень 2024 року в межах програми 13 областей закупили 219 автобусів на загальну суму 760 млн грн. Проте, використання шкільних автобусів за нецільовим призначенням (наприклад, для перевезення осіб, не пов'язаних з освітнім процесом) є порушенням. Стаття підкреслює, що в умовах воєнного стану можливе тимчасове розширення сфери їх використання для перевезення ВПО або інших потреб громади, але це вимагає належного документального оформлення та обліку. Шкільні автобуси відповідають високим технічним стандартам (ДСТУ 7013:2009) та мають спеціальне обладнання, що робить їх безпечними. Фінансування їхнього підвезення, згідно з Законом «Про освіту», покладається на місцеві ради. У дослідженні наголошується на потенціалі інтеграції шкільних перевезень у ширшу мережу громадського транспорту, що може бути реалізовано на засадах ДПП. Це дозволить оптимізувати використання наявного рухомого складу, особливо в сільській місцевості, де спостерігається нестача регулярних маршрутів. Приклади гнучких волонтерських моделей перевезень у громадах, що не обслуговуються рейсовими автобусами, підтверджують ефективність інноваційних підходів. Отже, для модернізації пасажирських автоперевезень в Україні та забезпечення конституційного права громадян на вільне пересування, критично важливим є розвиток державно-приватного партнерства. Цей механізм, що передбачає взаємодію громад та бізнесу, є ефективним інструментом для залучення ресурсів, впровадження новітніх технологій та досвіду управління, зокрема, шляхом раціонального використання нових автобусів, придбаних у рамках державної програми «Шкільний автобус».