соціальна відповідальність бізнесу, корпоративна соціальна відповідальність, стейкхолдери, споживачі, наймані працівники
Анотація
Досліджено етапи еволюції теорії корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) та розглянуто основні підходи до її становлення, а саме: корпоративний егоїзм, корпоративний альтруїзм, відповідальність соціальними вимогам, задоволення вимог зацікавлених осіб, етичний. Узагальнено міжнародну нормативну базу в сфері КСВ. Виявлено, що національні стандарти та законодавчі акти з соціальної відповідальності розроблено на основі міжнародного стандарту ISO 26000:2010 «Рекомендації щодо соціальної відповідальності». Досліджено стан соціальної відповідальності бізнесу в Рівненської області впродовж воєнного стану, а також її вплив на ставлення населення до самої компанії та її продукції (робіт, послуг). Встановлено, що у 2022–2023 рр. в порівнянні з 2024 р. було значно менше порушень бізнесом прав респондентів і як найманих працівників, і як споживачів. Результати опитування показали, що під час війни більше половини респондентів отримали підтримку від компанії роботодавця в тій чи іншій формі. В основному це виражалося в облаштуванні укриття на робочих місцях, забезпеченні професійної психологічної підтримки, забезпеченні продуктами харчування, предметами першої необхідності. Крім того, виявлено, що більшість компаній Рівненської області реалізують різні напрями зовнішньої КСВ, в т.ч. виділяють гроші на благодійність, підтримують корпоративне волонтерство та інше. На жаль, тенденція в цьому напрямі дещо погіршується, що впливає на поведінку споживачів по відношенню до таких компаній. Війна в Україні стала випробуванням для багатьох компаній з точки зору впровадження раніше задекларованих ними принципів КСВ. На сьогодні КСВ повинна бути інтегрованою у культуру та б ізнес-операції компанії, інакше співробітники та клієнти зможуть розпізнати корпоративне лицемірство та розпрощаються з такою компанією.
Біографії авторів
Наталія Самолюк, Національний університет водного господарства та природокористування
к.е.н., доцент
Вікторія Міщук, Національний університет водного господарства та природокористування
здобувач вищої освіти другого (магістерського) рівня
Леонід Марчук, Національний університет водного господарства та природокористування
здобувач вищої освіти третього (освітньо-наукового) рівня