У статті наведено дослідження стійкості парламентського контролю під час пандемії COVID-19 у 31 демократичній країні та порівняльні аналітичні відомості із ситуацією в Україні. Існуючі дослідження свідчать про те, що парламенти краще виконують свої контрольні функції в країнах, де якість демократії вища і де конституційні та процедурні правила надають більше можливостей для парламентського контролю. Вчені також стверджують, що унітарні адміністрації часто намагаються обійти законодавчий нагляд, і навпаки, система стримувань і противаг, закладена в спільному управлінні, діє як стримуючий фактор для спроб маргіналізації парламенту. У звичайні часи парламенти намагаються зберегти свою автономію і виконувати свої наглядові обов'язки, але ці проблеми загострюються під час криз у сфері охорони здоров'я. Нарешті, парламентський контроль також залежить від того, як опозиційні партії застосовують стратегію «мітингів під прапорами» або політизації, причому останнє здається більш імовірним у міру розвитку епідемії.
Біографії авторів
Сергій Бабич, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
к.т.н., здобувач вищої освіти другого (магістерського) рівня
Леся Тихончук, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
