ІНВЕСТИЦІЙНА НЕРУХОМІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТ ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ

Анотація

У статті систематизовано та узагальнено теоретичні та методичні аспекти бухгалтерського обліку інвестиційної  нерухомості. Наведено визначення терміну «інвестиційна нерухомість» відповідно до Національного положення  (стандарту) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість». Проаналізовано складові наказу про облікову  політику підприємства щодо такої нерухомості. Зазначено, що такий наказ повинен містити дві групи показників  (організаційні та методичні), що убезпечить підприємство від викривлення інформації, що подається у показниках фінансової звітності. Охарактеризовано умови визнання та види оцінки інвестиційної нерухомості. Наведено підходи до  визначення первісної вартості інвестиційної нерухомості залежно від шляхів її надходження: придбання за звичайних умов; придбання за умови відстрочки платежу; одержання у фінансову оренду; створення підприємством.Проведено порівняння різних аспектів оцінки інвестиційної нерухомості за справедливою та залишковою вартістю при надходженні інвестиційної нерухомості на підприємство, при проведенні переоцінки, при нарахуванні амортизації, при зміні методу оцінки. Узагальнено інформацію, що відображається на субрахунку 100 «Інвестиційна нерухомість».Визначені обов’язки структурних підрозділів та посадових осіб підприємства щодо аналізу інвестиційно нерухомості, зокрема бухгалтерії, управління планування та логістики, господарського відділу, фінансового директора, планово-економічного відділу, ревізійної комісії. Констатовано, що інвестиційна нерухомість є важливим об’єктом обліку. Основні засоби визнаються об’єктом інвестиційної нерухомості, якщо вони використовуються виключно з метою отримання орендної плати (від операційної оренди) та/або для збільшення власного капіталу. Поділ нерухомості на операційну та інвестиційну має відбуватися залежно від того, з якою метою її планують використовувати у  майбутньому.