Статті

DOI: https://doi.org/10.31713/vt1202213

Анотація

Статтю присвячено дослідженню підходів щодо створення та відновлення зелених насаджень загального користування у містах України повоєнних років. Більшість існуючих парків, скверів, садів були закладені або впорядковані у безпосередньо повоєнні роки, відповідно до нових генеральних планів населених пунктів, розроблених проєктним інститутом «Діпроміст» після Другої світової війни. В статті аналізуються особливості заходів озеленення, передбачених генеральними планами міст досліджуваних років. Встановлюється роль зелених насаджень уформуванні містобудівних ансамблів.На прикладі Києва, Харкова, Львова, Тернополя, Рівного та інших міст-обласних центрів визначається специфіка влаштування парків, садів, бульварів, скверів тощо в умовах містобудівних перетворень та реконструкції 1940–1950-х рр. Відповідно до перспективного плану розвитку зелених зон усіх міст та селищ України, з 1955 р. при створенні нових генеральних планів передбачалося збільшення площ зелених насаджень. Заходи з озеленення, окрім оздоровлення міста та створення місць відпочинку, опосередковано також мали на меті соціалістичну пропаганду, адже нестача зелених насаджень у містобудівнійструктурі часто трактувалася як негативний наслідок колишнього «буржуазного» ладу.В умовах збереженої містобудівної структури активно розгорталися процеси відновлення та впорядкування історичних парків, садів тощо, а на вільних територіях, в тому числі тих, дезабудова була зруйнована в роки Другої світової війни, передбачалося створення нових зелених насаджень. В центральних частинах міст, як правило, в безпосередній близькостідо ансамблів нових загальноміських центрів, реконструювалися парки культури та відпочинку. Ансамблі центрів також активно озеленювалися, на площах влаштовувалися бульвари, сквери.Крім того, створювалися зелені зони в комплексі з приміською територією.

Біографії авторів