МЕТОДОЛОГІЯ СТВОРЕННЯ ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМ НА ДЕГРАДОВАНИХ ЗЕМЛЯХ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Анотація

У статті обґрунтовано комплекс методичних підходів до відновлення деградованих ґрунтів і створення стійких лісових екосистем у Лісостеповій зоні України. Визначено, що близько 20% орних земель у регіоні зазнають деградації через інтенсивну водну ерозію, втрату гумусу та зменшення агрофізичних показників. На основі аналізу сучасних наукових джерел, розкрито переваги інтегрованого підходу, що поєднує механічне розпушення ґрунту, внесення органіки, мульчування та біотехнологічні засоби. Описано етапи підготовки ділянок: очищення від рослинних залишків, використання чизельного розпушування та фрезерування для руйнування плужної підошви, внесення компосту або перегною (20–40 т/га) і мульчування тирсою товщиною 5–10 см, що забезпечують підвищення водоутримувальної здатності на 20–30% і зниження випаровування. Наведено критерії вибору та обробки посадкового матеріалу: поєднання прямого висіву насіння (скарифікація, хімічна обробка) із висадкою контейнерованих саджанців місцевих порід (Quercus robur, Fraxinus excelsior, Salix alba). Продемонстровано ефективність мікоризної інокуляції, що підвищує приживлюваність на 15–20% та стимулює розвиток кореневих гаусторій. Акцентовано увагу на використанні біостимуляторів для активізації ґрунтової мікрофлори та прискорення росту рослин. Запропоновано інтегровані схеми висадки різноярусних насаджень із включенням колючих чагарникових бар’єрів (Frangula alnus, Rhamnus cathartica) для додаткового зміцнення ґрунту. Особливий акцент зроблено на впровадженні GIS-моніторингу та використанні супутникових індексів (NDVI) й безпілотних літальних апаратів для оперативної оцінки стану лісових ділянок і коригування агротехнічних заходів. Практична значимість полягає в розробці адаптованої методичної бази для лісовідновлення в умовах України, що сприятиме стабілізації деградованих ландшафтів, підвищенню біорізноманіття й зменшенню викидів CO₂.