Articles

DOI: https://doi.org/10.31713/vs2202619

Анотація

У статті розглядається класифікація та оцінка екосистемних послуг лісів у контексті реалізації політики сталого розвитку. Автор аналізує еволюцію поняття «екосистемні послуги» від перших екологічних досліджень до сучасних міжнародних стандартів. Особливу увагу приділено порівняльному аналізу провідних класифікаційних систем, зокрема Millennium Ecosystem Assessment (MEA) та Common International Classification of Ecosystem Services (CICES), що дозволяє чітко розмежувати забезпечувальні, регулювальні, культурні та підтримувальні послуги. Ліси виконують ключові функції, забезпечуючи регулювання клімату, підтримку біорізноманіття, збереження ґрунтів, водоутримання та рекреаційні можливості для суспільства. Класифікація екосистемних послуг здійснюється за чотирма основними групами: регулюючі, забезпечувальні, культурні та підтримувальні. Регулюючі послуги включають поглинання вуглецю, очищення повітря та води, стабілізацію гідрологічного режиму. Забезпечувальні послуги охоплюють постачання деревини, недеревних ресурсів, лікарських рослин. Культурні послуги формують духовну, естетичну та рекреаційну цінність лісів, а підтримувальні забезпечують функціонування екосистем через кругообіг речовин та енергії.Оцінка екосистемних послуг проводиться за економічними, соціальними та екологічними критеріями, що дозволяє визначити їх внесок у досягнення цілей сталого розвитку. Важливим аспектом є інтеграція результатів оцінки у процеси прийняття управлінських рішень та розробку стратегій збереження природних ресурсів. У статті підкреслюється необхідність формування комплексної системи моніторингу та використання інноваційних методів оцінки, зокрема геоінформаційних технологій та економічного моделювання. Практичне значення дослідження полягає у створенні науково обґрунтованої бази для розробки ефективної політики управління лісами, що сприятиме збереженню екологічної рівноваги, підвищенню добробуту населення та реалізації принципів сталого розвитку на національному та глобальному рівнях. Окремий акцент зроблено на викликах монетизації та інституціоналізації екосистемних послуг в Україні в контексті післявоєнного відновлення та європейської інтеграції. Доведено, що перехід від ресурсно-експлуатаційної моделі до моделі управління екосистемними послугами сприяє підвищенню екологічної стійкості територій та збереженню біорізноманіття для майбутніх поколінь.

Біографії авторів