Articles

DOI: https://doi.org/10.31713/vs220261

Анотація

Водні макрофіти є ключовими структурними та функціональними компонентами прісноводних екосистем, однак їхні екологічні стратегії залишаються складними для класифікації через високу морфологічну пластичність і поєднання численних адаптивних ознак. У цій роботі узагальнено сучасні уявлення про екологічні стратегії водних макрофітів родини Alismataceae у басейні річки Прип’ять (Східна Європа) із використанням підходу, що базується на функціональних ознаках.На основі синтезу літературних даних види оцінено за допомогою напівкількісного аналізу ключових функціональних ознак, зокрема швидкості росту, способів розмноження, здатності до клонального розростання, морфологічної пластичності та толерантності до абіотичних чинників. Екологічні стратегії інтерпретовано в межах узагальненого континууму r–K–S, що інтегрує рудеральну (r), конкурентну (K) та стрестолерантну (S) компоненти.Отримані результати свідчать, що досліджені види займають проміжні та перекриваючі позиції, поєднуючи кілька компонентів стратегії, а не утворюючи окремі типи. Зокрема, близькоспоріднені види демонструють виражену диференціацію за комбінаціями ознак, що відображає адаптацію до гідрологічної мінливості та трофічних умов середовища.Для кращого відображення цієї складності концепцію r–K–S розширено до тривимірного простору r–K–S, у якому види представлені не як фіксовані точки, а як безперервні варіабельні області. Такий підхід допускає співіснування кількох стратегічних компонентів у межах одного виду та забезпечує більш реалістичне відображення екологічних стратегій у водному середовищі. Запропонована модель поєднує класичну екологічну теорію та сучасні підходи, які ґрунтуються на функціональних ознаках, та має потенціал для застосування в оцінці, моніторингу та відновленні прісноводних екосистем.

Біографії авторів