МОДЕЛЮВАННЯ ЗМІНИ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТУ ПІД ВПЛИВОМ БАГАТОРІЧНОГО ВИРОЩУВАННЯ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ

Автор(и)

  • М. О. Клименко Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
  • Т. М. Колесник Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
  • В. С. Сорока Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
  • О. О. Налобіна Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
  • Н. С. Ковальчук Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
  • М. В. Голотюк Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

DOI:

https://doi.org/10.31713/vs220257

Ключові слова:

родючість ґрунту, пшениця озима, ґрунтові фактори, мінеральні добрива, врожайність, водний баланс, кислотність ґрунту, мікробіологічна активність

Анотація

У статті розглянуто раціональне використання ґрунтових ресурсів, що є одним із ключових чинників забезпечення сталого розвитку аграрного сектору. Багаторічне вирощування пшениці озимої супроводжується змінами фізико-хімічних та біологічних властивостей ґрунту, що впливає на його родючість. В умовах інтенсивного землеробства особливого значення набуває математичне моделювання процесів, що відбуваються у ґрунті, для розробки ефективних заходів його збереження та підвищення продуктивності агроекосистем. Зміна родючості ґрунту під впливом багаторічного вирощування пшениці озимої є складним процесом, що включає динаміку водного балансу, трансформацію органічної речовини, баланс поживних елементів, зокрема азоту, а також зміну кислотності та мікробіологічної активності ґрунту. Водний баланс визначається співвідношенням опадів, випаровування, поверхневого стоку та інфільтрації. Зниження запасів вологи може негативно впливати на продуктивність культури, особливо в умовах посухи, що підтверджується результатами математичного моделювання. Одним із важливих показників родючості ґрунту є вміст органічної речовини, яка відіграє ключову роль у формуванні структури ґрунту, його водоутримувальної здатності та забезпеченні рослин елементами живлення. Баланс азоту є динамічним показником, що залежить від надходження добрив, біологічної азотфіксації та втрат через денітрифікацію та вилуговування. Одним із критичних факторів, що впливає на біохімічні процеси у ґрунті, є його кислотність. Модель зміни pH демонструє тенденцію до підкислення ґрунту, що може бути наслідком використання мінеральних добрив та природних процесів вивітрювання. Зниження pH ґрунту погіршує доступність поживних елементів та може негативно впливати на розвиток мікроорганізмів. Оптимізація кислотно-лужного балансу можлива шляхом періодичного вапнування та застосування органічних речовин із буферними властивостями.

Біографії авторів

М. О. Клименко , Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

д.с.-г.н., професор

Т. М. Колесник, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

к.с.-г.н., доцент

В. С. Сорока, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

к.с.-г.н., доцент

О. О. Налобіна, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

д.т.н., професор

Н. С. Ковальчук, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

к.с.-г.н., доцент

М. В. Голотюк, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

к.т.н., доцент

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-11-05

Номер

Розділ

Articles