Articles

DOI: https://doi.org/10.31713/vs120246

Анотація

Нагальне питання щодо впровадження екологічних норм та вимог в Україні, в тому числі в частині управління відходами, роздільного збирання сміття, не є унікальним. Три-чотири десятиліття назад майже всі європейські країни мали подібні проблеми. Впровадження сучасних технологій, реалізація інноваційних проєктів в окремих країнах та навіть на рівні окремих регіонів мають на сьогодні успішні результати та значний досвід щодо їх вирішення. Європейські країни рухаються цим шляхом з початку 90-х років і планують вийти на 65–75% переробки у 2030 році. Україна прописала такі ж показники у Стратегії. «Дорожня карта», яку отримала країна після підписання Угоди про асоціацію та набуття статусу кандидата члена-країни ЄС у червні 2022 року, зобов’язує Україну впроваджувати екологічні стандарти Європейського Союзу та імплементувати національне природоохоронне законодавство до європейського. За останні п’ять років в Україні прийнято низку законодавчих та підзаконних актів. Це Закон України Про управління відходами», розроблений згідно з рамковою Директивою ЄС про управління відходами, Національна стратегія поводження з відходами до 2030 року, метою якою є зниження частки захоронення побутових відходів з 95% до 30%, Національний план управління відходами до 2030 року. Впровадження більшості на виконання основних положень Закону уповільнювалось низкою економічних та політичних причин, у тому числі воєнного вторгнення на територію України російських військ. Враховуючи незначний досвід України щодо управління відходами в частині роздільного збору важливим є пошук та впровадження стійких ініціатив в цій сфері. В статті розглянуто результати впровадження таких ініціатив на регіональному рівні в одній з найбільш екологічній  країні – Швейцарії.

Біографії авторів