БІОМОНІТОРИНГ ГЕНОТОКСИЧНИХ ЕФЕКТІВ В УРБАНІЗОВАНИХ ЕКОСИСТЕМАХ

Анотація

Урбанізовані екосистеми характеризуються просторовою мозаїчністю забруднення та дією багатокомпонентних сумішей полютантів, здатних індукувати ушкодження ДНК, хромосомні аберації й мікроядерні порушення. Мета статті – систематизувати підходи до біомоніторингу генотоксичних ефектів у міському середовищі та порівняти інформативність біомоніторів і маркерів для підвищення доказовості екологічних висновків і підтримки управління станом середовища. Методологія поєднувала бібліометричний аналіз Scopus за 1995–2025 рр. з візуалізацією співзустрічальності ключових слів у VOSviewer та аналітичний огляд міжнародних і українських публікацій.Побудована карта засвідчила центральність поняття «biomonitoring» та наявність взаємопов’язаних доменів. Урбаністично-атмосферний кластер (якість повітря, урбоекосистема) розміщений близько до ядра, що підкреслює вагомість біомоніторингу для оцінювання міських територій. Окремо ідентифіковано генотоксикологічний сегмент (генотоксичність,кометний аналіз, мікроядерний тест), пов’язаний із хімікотоксикологічними вузлами (метали, забруднення, біоакумуляція), що відображає схему «експозиція – біологічний ефект».Узагальнено ієрархію методів: цитогенетичні індикатори як доступні маркери «кінцевих» проявів нестабільності; кометний аналіз як чутливий інструмент раннього виявлення ДНК-ушкоджень; молекулярні ДНКбіомаркери як засіб підвищення точності за умови контролю сезонності. Українські дослідження зосереджені на паліномоніторингу Taraxacum officinale, Allium-тесті, мультимаркерних схемах для міських зелених зон і застосуванні мікроядерного тесту для районування міст за мутагенним фоном. Показано, що інтеграція підходів і стандартизація дизайну відбору підсилюють придатність результатів для ризик-орієнтованого планування заходів у містах.