ПОШИРЕННЯ ЯЛІВЦЮ ЗВИЧАЙНОГО (JUNIPERUS COMMUNIS L.) НА ТЕРИТОРІЇ ПОЛІСЬКОГО ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА

Автор(и)

  • Г. Й. Бумар Поліський природний заповідник
  • П. П. Лозко Поліський природний заповідник
  • Б. В. Борисюк Поліський національний університет, м. Житомир
  • І. І. Статник Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

DOI:

https://doi.org/10.31713/vs120243

Ключові слова:

лісництво, заповідник, куртини, деревостан, свіжі бори, вікова структура

Анотація

У статті викладено матеріали дослідження ендемічної флори, зокрема рідкісного виду ялівцю звичайного, що зростає в північній частині Українського Полісся на території Поліського природного заповідника. Зазначено, що цей вид виявляє високу чутливість до змін екологічних умов, що робить його важливим біоіндикатором антропогенного впливу. Зважаючи на ту обставину, що ялівець звичайний не включений до Червоної книги України, цей вид входить до складу раритетних фітоценозів. Саме угрупування сосново-дубових, а також соснових лісів з наявністю ялівцю звичайного включені до Зеленої книги України. Результати дослідження показали, що за останні десятиріччя ареал поширення цього виду в Поліському заповіднику значно зменшився внаслідок лісових пожеж. У статті описується середовище зростання ялівцю, зокрема його поширення в сухих та свіжих борах, що розташовані на верхніх частинах схилів і піщаних пагорбах, а також у вологих борах та на окраїнах боліт у вигляді пригнічених поодиноких особин. На окремих ділянках сухих та свіжих борів вид утворює густі  різновікові зарості на площі від 0,2 до 0,5 гектарів (квартали 22, 24) в ярусі підліска.  Саме такі місця є оптимальними для його зростання в цьому регіоні. Також досліджено, що соснові ліси ялівцево-лишайникові не потерпають від зміни ґрунтових вод. Вони можуть зростати в екстремальних умовах (при дефіциті вологи) і відрізняються малорухомістю. Протягом тривалого часу майже не змінюється їх просторова структура. Лише з віком  насадження старіють. При обстеженні старих заростей ялівцю спостерігається суцільне обростання стовбура і гілок першого порядку кущистими лишайниками, що з часом приводить до суховершинності та їх відмирання. Зазначається, що останніми роками фіксується відносно низька чисельність одно- і дворічного самосіву ялівцю звичайного, що ймовірно пов’язано із сильними засухами 2016–2017 років. Автори наводять дані щодо збереження цього виду в Поліському заповіднику та Копищанському природоохоронному науково-дослідному відділенні, де проводяться заходи щодо його охорони та протипожежної профілактики.

Біографії авторів

Г. Й. Бумар, Поліський природний заповідник

к.б.н.

П. П. Лозко, Поліський природний заповідник

начальник відділу Копищенського ПНДВ

Б. В. Борисюк, Поліський національний університет, м. Житомир

к.с.-г.н., доцент

І. І. Статник , Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

к.с.-г.н., доцент

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-05-31