ПІДХОДИ ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ ЛАНДШАФТНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ БАСЕЙНІВ МАЛИХ РІЧОК (НА ПРИКЛАДІ БАСЕЙНУ Р. ТУРІЯ)

Автор(и)

  • O. A. Likho Національний університет водного господарства та природокористування
  • N. M. Vozniuk Національний університет водного господарства та природокористування
  • K. P. Turchyna Національний університет водного господарства та природокористування
  • I. M. Borshchevska Національний університет водного господарства та природокористування
  • O. I. Hakalo Технічний коледж НУВГП, м. Рівне

Ключові слова:

басейновий підхід, ландшафтно-територіальна структура, інтегроване управління, дифузне забруднення, водні екосистеми, мала річка.

Анотація

Реалізація інтегрованого підходу в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом є одним з головних положень Водної рамкової директиви ЄС 2000/60/ЄС. Інтегроване управління річковим басейном ґрунтується на тому принципі, що природні екосистеми в його межах, включаючи прилеглі водно-болотні угіддя та підземні водні системи, є джерелом прісної води. В басейнах малих річок характер та інтенсивність використання водозбірної площі значною мірою визначає гідрохімію води та загальний стан водних екосистем. У зв’язку з цим дослідження у цьому напрямі є актуальними. У статті представлено підходи до оптимізації ландшафтної територіальної структури басейнів малих річок в рамках інтегрованого управління річковим басейном на прикладі басейну р. Турія. Загальний екологічний стан річки значною мірою залежить від рівня антропогенного навантаження на басейни малих річок, що є притоками 1-го та 2-го порядків. Порушення оптимального співвідношення між стійкими та нестійкими елементами ландшафту, недосконала протиерозійна організація території сільськогосподарських угідь призводить до швидкого проходження поверхневого стоку, активізації ерозійних процесів і, зрештою, замулення водних об’єктів. Надмірне сільськогосподарське освоєння територій басейнів річок обумовлює дифузне забруднення поверхневих вод біогенними речовинами, пестицидами та іншими засобами захисту рослин, що негативно позначається на стані водних екосистем. Для оптимізації басейнової ландшафтно-територіальної структури ми пропонуємо використовувати методику оцінки екологічного стану малих річок за комплексним показником антропогенного навантаження, яка дозволяє оцінити екологічний стан басейну річки і намітити основні напрями оптимізації його ландшафтно-територіальної  структури та загального екологічного стану. Оптимізація структури ландшафту в басейнах рік може бути досягнута за рахунок створення системи протиерозійних, водоохоронних, полезахисних лісосмуг та суцільних насаджень на землях, що не використовуються у сільськогосподарському виробництві. Для відновлення річкових екосистем необхідно збільшити територію заплавних лук та екотонів і сформувати багатовидовий травостій. Особливу роль при цьому відіграє облаштування водоохоронних зон та прибережних смуг, у межах яких господарська діяльність має жорстко регламентуватися відповідно до вимог законодавства.

Біографії авторів

O. A. Likho, Національний університет водного господарства та природокористування

к.с.-г.н., доцент

N. M. Vozniuk, Національний університет водного господарства та природокористування

к.с.-г.н., доцент

K. P. Turchyna, Національний університет водного господарства та природокористування

к.с.-г.н., доцент

I. M. Borshchevska, Національний університет водного господарства та природокористування

к.с.-г.н., доцент

O. I. Hakalo, Технічний коледж НУВГП, м. Рівне

к.с.-г.н., викладач

Посилання

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом : Закон України від 04.10.2016 р. № 1641-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2016. № 46. Ст. 780.

Пічура В. І., Потравка Л. О. Методологія просторово-часової оцінки стану екосистеми басейнів річок і організації раціонального природокористування. Водні біоресурси та аквакультура. 2019. Вип. № 2. С. 144–174.

Хортон Р. Е. Эрозионное строение рек и водосборных бассейнов. Москва : Изд-во иностр. Лит-ры, 1948. 159 с.

Антипов А. Н., Федоров В. Н. Ландшафтно-гидрологическая организация территории. Новосибирск : Изд-во СО РАН, 2000. 254 с.

Мильков Ф. Н. Бассейн реки как парадинамическая ландшафтная система и вопросы природопользования. География и природные ресурсы. 1981. № 4. С. 11–17.

Ковальчук І. П. Регіональний еколого-геоморфологічний аналіз. Львів : Інститут Українознавства, 1997. 440 с.

Методические указания по ландшафтным исследованиям для сельскохозяйственных целей / за науч. ред. Г. И. Швебса, П. Г. Шищенко. Москва : ВАСХНИЛ, 1990. 58 с.

Гродзинський М. Д. Пізнання ландшафту: місце і простір : моногорафія. Київ : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. Т. 2. 503 с.

Паспорт р. Турія. Луцьк : Волиньводпроект, 1994 р.

Яцик А. В., Хорєв В. М. Водне господарство в Україні. Київ : Ґенеза, 2000. 437 с.

Гродзинский М. Д., Шищенко П. Г. Ландшафтно-экологический анализ в мелиоративном природопользовании. Київ : Либідь, 1993. 224 с.

Методичні рекомендації щодо визначення основних антропогенних навантажень та їхніх впливів на стан поверхневих вод. Схвалено Науково-технічною радою Держводагентства (протокол від «27» листопада 2018 року № 2). URL: https://www.davr.gov.ua/fls18/mvod1.pdf (дата звернення: 08.07.2021).

Клементова Е., Гейниге В. Оценка экологической устойчивости сельскохозяйственного ландшафта. Мелиорация и водное хозяйство. 1995. № 5. С. 33–34.

Клименко М. О., Ліхо О. А. Методика оцінки екологічного стану басейнів малих річок (на прикладі басейну Західного Бугу). Природні ресурси Волині : матеріали наукової конференції. Результати фундаментальних досліджень (1993–2003 рр.). Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Луцьк : РВВ «Вежа» ВДУ ім. Лесі Українки, 2004. С. 61–63.

Методичне керівництво по розрахунку антропогенного навантаження і класифікації екологічного стану малих річок України, НТД 33- 4759129-0304-92. Київ, 1992. 40 с

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-09-02

Номер

Розділ

Articles