ВПЛИВ ЕРОЗІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА ЯКІСТЬ ҐРУНТІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ЇХ ЗАПОБІГАННЯ
Ключові слова:
гірська зона Карпат, децентралізація, структура сільськогосподарських угідь, ґрунт, кислотність, гумус, рухомі сполуки азоту, фосфору і калію, ерозійні процеси.Анотація
Після проведення реформування у гірській зоні Закарпатської області на даний час діють 15 територіальних громад, які об’єднали 75 сільських і міських рад, куди входить 130 населених пунктів. У цій зоні 80,2% займають сіножаті і пасовища, а на ріллю відведено 19,3% від усієї площі. Основними типами ґрунтів гірської зони є бурі гірсько-лісові, гірсько-лучні і дерново-буроземні щебенюваті на елювії-делювії карпатського флішу і магматичних порід. По своїй природі ґрунти гірської зони низькородючі, насамперед за рахунок високої кислотності. За агрохімічними показниками вони характеризуються середньокислою реакцією ґрунтового розчину з показником рН 4,81 од., підвищеним умістом гумусу (3,74%), низьким умістом сполук лужногідролізованого азоту (133,4 мг/кг) та рухомого фосфору (42,5 мг/кг), середнім вмістом сполук рухомого калію (91,7 мг/кг) та підвищеним рухомої сірки (9,6 мг/кг). Загалом ґрунти гірської зони оцінюються у 37 балів, що відносить їх до ґрунтів сьомого класу низької якості. Найбільше піддаються ерозійним процесам землі під просапними культурами, зокрема під картоплею та іншими коренеплодами. Виведення із сільськогосподарських угідь еродованих земель – це найбільш екологічно обґрунтований та економічно доцільний спосіб їх використання. Загалом по всіх ґрунтово-кліматичних зонах області з інтенсивного обробітку слід вивести близько 37,3 тис. га ріллі, з яких 23,0 тис. га слід залужити і перевести в сіножаті та пасовища, а 14,3 тис. га потрібно було би залісити.Посилання
Європейська економічна комісія: огляд результативності природоохоронної діяльності. ООН : Нью-Йорк і Женева, 2000. 232 с. 2. Зубець М. В. Сучасний стан ґрунтового покриву України і невідкладні заходи з його охорони. Агрохімія і ґрунтознавство : міжвід. тем. зб. спец. вип. до VІІІ з’їзду ґрунтознавців та агрохіміків України. Харків, 2010. Кн. І. С. 7–17.
Земельний Кодекс України. Агрокомпас. 2002. № 1. 31 с.
Технологія відтворення родючості ґрунтів у сучасних умовах / за ред. С. М. Рижука і В. В. Медведєва. Київ–Харків, 2003. 214 с.
Польовий А. М., Гуцал А. І., Дронова О. О. Ґрунтознавство : підручник. Одеса, 2013. 668 с.
Поп С. С. Природні ресурси Закарпаття. Ужгород : ТОВ «Спектраль», 2002. 296 с.
Природні багатства Закарпаття / кол. авт. ; упоряд. В. Л. Бондар. Ужгород : Карпати, 1987. 284 с.
Методика проведення агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення / за ред. Яцука І. П., Балюка С. А. Київ, 2013. 103 с.
REFERENCES:
Yevropeiska ekonomichna komisiia: ohliad rezultatyvnosti pryrodookhoronnoi diialnosti. OON : Niu-York i Zheneva, 2000. 232 s.
Zubets M. V. Suchasnyi stan hruntovoho pokryvu Ukrainy i nevidkladni zakhody z yoho okhorony. Ahrokhimiia i gruntoznavstvo : mizhvid. tem. zb. spets. vyp. do VIII zizdu gruntoznavtsiv ta ahrokhimikiv Ukrainy. Kharkiv, 2010. Kn. I. S. 7–17.
Zemelnyi Kodeks Ukrainy. Ahrokompas. 2002. № 1. 31 s.
Tekhnolohiia vidtvorennia rodiuchosti gruntiv u suchasnykh umovakh / za red. S. M. Ryzhuka i V. V. Medvedieva. Kyiv – Kharkiv, 2003. 214 s.
Polovyi A. M., Hutsal A. I., Dronova O. O. Gruntoznavstvo : pidruchnyk. Odesa, 2013. 668 s.
Pop S. S. Pryrodni resursy Zakarpattia. Uzhhorod : TOV «Spektral», 2002. 296 s.
Pryrodni bahatstva Zakarpattia / kol. avt. ; uporiad. V. L. Bondar. Uzhhorod : Karpaty, 1987. 284 s.
Metodyka provedennia ahrokhimichnoi pasportyzatsii zemel silskohospodarskoho pryznachennia / za red. Yatsuka I. P., Baliuka S. A. Kyiv, 2013. 103 s.
